МАРУСЯ, 65 - 31 мая 2011 20:30

СЛОВА

Загорни в слова свою печаль
І пусти, як човник паперовий.
Дні і ночі вдячно зустрічай.
Світ, повір, не сірий – кольоровий.

Про нудьгу розмову не веди.
Напиши про неї на папері,
Літачка дитячого склади,
Хай собі літає десь в етері.

Не звикай до болю, до жалю,
Не топи солодке у гіркому.
Та вагайся вимовить «люблю».
Чи почують? От що невідомо.

Страшно, коли мучать почуття.
Ще страшніше як вони згасають.
Чуєш пульса вчащене биття?
Почуття лиш сильними бувають.

Загорни в слова сумні думки.
Вилий душу, ніби віск на воду.
Бачиш, як зливаються рядки?
Говори, бо так велося зроду.

Говори, люби свої слова,
Говори, кричи, співай і смійся.
Серце б’ється, і душа живе,
Не мовчи, не бійся і не крийся.

Та прошу, як хліба, як востаннє
У твоєї спраглої душі:
Про найбільше у житті кохання
Не словами – поглядом скажи.

Так і я мовчатиму в чеканні,
В паутинні весен золотих.
Як сказати: Ти – моє кохання?
Просто не існує слів таких.

Хай про це грозою скаже небо,
Землетрусом – континентів зсув.
Як мовчати, криючись від тебе?
Як сказати так, щоб ти почув?

Олеся Шовкова