Дженни, 53 - 8 апреля 2014 12:04

Гуде вогонь - веселий сатана,
червоним реготом вихоплюеться з печi.

А я чолом припала до вiкна,
i смуток мiй бере мене за плечi.

Сама пiшла свiт за очi - аби
знайти вiд тебе крихту порятунку.

Моi думки, як дикi голуби,
в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в снiги, у глухомань,
щоб вiднайти душевну рiвновагу.

I вiднайшла - гiрку печаль свiтань.
I п'ю, немов невиброджену брагу.

I жду якогось чуда iз чудес.
Читаю нiч, немов би чорну книгу.

Якщо кохаеш - знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снiгу.

I вiдпливаю поночi одна
на кризi шибки у холодний вечiр.
I спить в печi веселий сатана,
уткнувся жаром в лапи головешок.
I так до самих синiх зоряниць,
до свiтанкових поiздiв ячання -

до безмiру, як в темрявi зiницi,
тривожно шириться чекання.

Моя любимая поэтесса,Лина Костенко

• 
• 
•