Jan, 38 - 28 июля 2006 13:23

Не забудь, яка стрімка
Людської пам’яті ріка,
Не забудь, яка гірка,
Любов між нами в самоті блука –
В далині зника поміж берегами.

Не забудь моїх очей
В стражденній темряві ночей.
Не мовчи, о, не мовчи,–
Моє ім’я ти вічно шепочи,
Вічно шепочи, щоб не забувати.

Не забудь – сніги впадуть,
Літа з водою відпливуть.
Хоч в думках зі мною будь,
Не забудь, не забудь.
Вирує пам’ять, як ріка поміж дібров,
Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

Відізвись мені колись –
Луною в серці відізвись,
Чи приснись, бодай приснись!
Дощем травневим, зіркою в очах,
Птахом в небесах, цвітом яблуневим.

Пам’ятай, що з плином днів
Виходить пам’ять з берегів,
Заливає все довкіл
Вогнем любові, греблі часу рве,
Як життя живе, як весняна повінь!

Не забудь – сніги впадуть,
Літа з водою відпливуть.
Хоч в думках зі мною будь,
Не забудь, не забудь.
Вирує пам’ять, як ріка поміж дібров,
Пливе, не тоне в тій ріці моя любов.

Не забудь, яка стрімка
Людської пам’яті ріка,
Там любов моя гірка
Не зника, не зника…

• 
• 
•