Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google
Партнерская программа

Юра, 80 - 16 августа 2009 21:32

Все
Житейські історії....
Це було у моєму селі за радянських часів.
Один чоловік, не з рядових колгоспників, постійно приходив додому
запізно. На запитання жінки,чому так, відповідав, що колгоспні справи затримали. Так було і в черговий раз.
- Що, не міг там уже й спати?!. - дружина з докором.
- Та засідання правління було, потім партбюро... - активіст вмикає світло і роздягається, а на шиї - жіночі панталони...

А цю історію розповів мій старший брат Петро.
Як і в кожному селі, так і в нашому, постійно гніздилися чорногузи. Особливо облюбували вони його південну частину - непода-
лік у полях розкинулись невеличкі озерця, де малося безліч всілякої
живності на користь цих птахів.
У крайньому дворі Мазурівки оселилися аж дві сім'ї лелек - на
хаті і на шопі. То стало великою радістю для дітлахів цілої вули-
ці - вони цілими днями могли спостерігати за чорногузами, слухати
їх цокотання, бачити, як високо вони піднімаються в небо, як тру-
дяться, будуючи свої гнізда...
Було якесь свято: чи то паска, чи то щось інше. Хазяїн двору на-
пився,взяв гусяче яйце і вклав його в одне з гнізд, між лелечині.
Все було добре до тієї пори, поки не стали вилуплюватись пташенята. Першим помітив "чужого" лелека, який здійняв неабякий
шум, До нього приєднались чорногузи зі всієї околиці. Вони стали
клювати лелечиху-маму і відбили їй нижню частину дзьоба...
Кілька днів її бачили на озерах, як вона намагалася напитися води
чи зловити якусь їжу, але,звичайно,їй це не вдавалось...
Діти плакали від того, що нічим не можуть їй допомогти...
А потім вона пропала. Зовсім...










Добавить комментарий Комментарии: 0


..
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.