Юличка, 33 - 6 февраля 2010 20:54

Ти, вітер і Любов

Ти скажеш: “Я любив її. Авжеж.”
Напружуючи пам’ять, пригадаєш…
А вітер прошепоче: “Так…Я теж
Люблю її, хоч ти цього не знаєш…”

Подивишся в минуле іздаля.
Не видавивши сліз, хлипнеш журливо.
Укриється дощем суха земля –
І вітер заридає… “Що за диво?” –

Ти руки в здивуванні розведеш.
Тростинку свого серця розламаєш.
І кинеш: “Я любив її…авжеж…”
А вітер донесе: “Вже не кохаєш…”

• 
• 
•