Юра, 80 - 27 января 2011 23:08

О Д А Т Е Л Е В І З О Р У
Коли він прийшов у наше життя - то було щось. У нашому селі першим його придбав голова колгоспу, потім - головбух. А вже далеко пізніше закупили телевізор у сільбуд. Там була окрема кімната, названа "червоним куточком". І там збиралась сільська молодь у дні, коли в клубі не грала радіола, не було танців та не крутили кіно. На той час він служив таким собі гуртувальником хлопців і дівчат, вони збиралися навколо нього не тільки для перегляду тодішніх передач, їх об'єднувало щось набагато більше. Люди старшого віку пам'ятають "червоні куточки" студентських гуртожитків, куди вечорами набивалося по саму зав'язку дивитися на зовсім юного Маслякова та його КВН. У моєму житті ще був "холостяцький" гуртожиток по провулку Карла Маркса. Там "ящики" стояли на кожному поверсі у просторих кімнатах. Але і в них не було де яблуку впасти, коли транслювалися матчі чемпіонату світу з хокею. Там вікна дрижали, а перехожі на вулиці знали - то наша команда закинула шайбу шведам чи канадцям. Так дружно кричали тодішні ламповики, вітаючи перемоги радянської команди. І тоді телевізор їх здружував...
А зараз? Я вважаю, що телевізор став ворогом людини. Зранку до пізньої ночі він несе на неї масу інформації, причому чимало з неї негативної: там когось убили, того ограбили, там затопило, там згоріло, там теракти, скоро кінець світу... А фільми які? Увесь той
непотріб, який за кордоном ніхто дивитися не хоче, його - сюди, в Україну, бо він дуже ж дешевий... Їхні герої - бандити, копи, менти, слідчі, багатії... Якби Агата Крісті знала, у що перетворять підхоплений нею жанр літератури, вона, мабуть, викинула б через вікно своє перо! Сучасні серіали пишуться і знімаються заради реклами, як займає майже половину часу усіх трансляцій. А сучасні мультики перетворюють малят у неврастеників.
Якось натрапив на повідомлення, що один росіянин, надивившись новин по телевізору, впав у глибоку депресію, яка закінчилась тим, що він зарізав двох доньок та поранив дружину...
Трансляції засідань Верховної Ради, ток-шоу з участю депутатів та олігархів, де ведучі не є громадянами України, сіють розбрат між людьми, розколюють людей на прихильників і суперників. Бо все те, що діється у парламенті і студіях, переносится у міжлюдські стосунки. А чого доброго навчають нас передвиборні кампанії? Як брехати, давати обіцянки і потім не виконувати їх? Як обливати один одного брудом? Що переймуть наші діти від депутатів, коли ті
на весь світ ганьблять нас усіх, зводячи сварки та бійки між собою.
Телевізор є ворогом і сімї. Скільки сварок через те, що чоловік хоче дивитися футбол, а жінка - кіно, синок - триллер. Не рятує сім'ю й те, коли на кожного її члена по "ящику". Тепер кожен "зашивається" у своєму куточку, і його не цікавить, не хвилює, як і чим живе батько чи мати, синок чи дочка, брат чи сестра... Живуть, як зовсім чужі люди... Без спілкування, без сімейного тепла, без того, що мало об'єднувати їх у сім'ю.
А скільки часу телевізор просто краде у нас! Замість того, щоб зробити щось корисне, прогулятися на свіжому повітрі, помилуватися природою, подбати про своє здоров'я, заворожено годинами клякнемо перед ним, псуємо зір, розвиваємо гіподинамію, врешті - тупіємо, бож відучуємось самостійно мислити, адже - як би не опирались цьому - він спрямовує наші думки туди, куди забажали ті, хто заманює нас у тенета своєї "творчості".
Прикро! І невимовно тужно...

• 
• 
•